Історія

Здавна лісовий промисел (заготівля та сплав деревини) посідав важливе місце в господарській діяльності населення Верховиського краю і упродовж тривалого часу лісорубство та лісосплав займали значне місце в житті верховинців. Од­нак дві третини лісових масивів належали панам, купцям, церковним громадам, багатим селянам, одна третина – так звані камеральні ліси. Перше лісовпорядкування лісів на те­риторії Верховини проведено в 1911 році.

У 1939 році був створений Жаб’євський ліспромгосп, контора якого знаходилась в м. Косові, і проіснував до 1941 року, відроджений в травні 1944 р. у м. Коло­миї, директором якого був призначений Сталько А. П. В той час заготівля лісу проводилась вручну, підве­зення – кіньми, а вивезення – сплавом по річці Чор­ний Черемош та її притоках. Саме на 1945-1955 рр. припадають найбільш інтенсивні розробки лісів (так в 1947 році план вивезення деревини становив 500 ти­сяч м. куб.), а лісовідновленню приділялось мало уваги. В основному створювались монокультури смереки.

В 1950 р. контора Жаб’ївського ліспромгоспу і вся ви­робнича база переходить в с. Жаб’є (тепер Верховина).

Директорами Жаб’ївського ліспромгоспу в ті часи були: Руденко В. 3. (з липня 1951 р. до квітня 1953 р.), Чаженчин В. І. (з квітня 1953 до червня 1954 р.), Забєлін С. С. (з червня 1954 до травня 1955 р.), Карпа І. О. (з трав­ня 1955 до жов тня 1957 р.).

В 1955 р. побудовано приміщення контори в центрі селища (в даний час адміністративний будинок селищ­ної ради). В 1957 р. побудовано селище Зеленського лі­сопункту (начальник Михальченко В. О.).

Вивезення деревини в цей час проводилось з лісосік на верхні склади і здавались сплавконторі, яка сплавля­ла її по річці Чорний Черемош до ст. Вижниця.

В грудні 1959 р. внаслідок реорганізації був створений Жаб’ївський лісокомбінат (в кінці 1962 р. переймено­ваний на Верховинський). Цього ж року лісокомбінат було розділено на Верховинський і Гринявський.

Починаючи з 1960 року лісовідновлення проводилось з врахуванням типів лісів, створення змішаних наса­джень, заліснювались площі вирубок минулих років.

Директорами Верховиньского лісокомбінату в ці часи працювали: Шостак М. Н. (з травня 1960 до квітня 1967 р.), Задорожний О. І. (з квітня 1967 до серпня 1970 p.), Заміховський О. Л. (з серпня до грудня 1970 p.).

Останній сплав по р. Чорний Черемош пройшов влітку 1968 р. і відтоді вивезення де­ревини почали проводити автолісовозами.

З грудня 1970 до листопада 1978 р. директором працював Коваль В. О., який багато зробив для Верховини і її жителів. З цього часу в лісокомбінаті починається поглиблена переробка деревини. Тут побудовано цех технологічної тріски; в 1971 р. встановлено на лісозаводі кран-балку, підстанцію з трансформатором; 1972 р. лісозавод підключено до державної електромережі; в 1973 р. введено в дію нижній склад, в 1974 – тарний цех; в липні 1978 р. зведено нове триповерхове адміністративне приміщення лісокомбінату.

Наступними директорами були: Кравчук А. К. (з листопада 1978 до листопада 1981 p.), Шпек Р. В. (з листопада 1981 до жовтня 1989 р.), Данилюк М. І. (з жовтня 1985 до жов­тня 1989 p.), – Паневник В. М. (з січня до жовтня 1989 р.), Данилюк М. І. (з жовтня 1990 до травня 1995 p.).

У 1995 році на базі лісів лісокомбінату утворено Верховинський і Гринявський дер­жавні лісгоспи. Директором Верховинського лісокомбінату призначений Александ­ров В. О. Валерій Олексійович доклав чимало зусиль у збереженні та примноженні лісо­вих багатств, сформував дружний, професійний колектив. Залишив по собі слід добро­го господарника, який біля чотирьох десятиліть вирощував сіянці та саджанці, садив ліси, доглядав їх, будував дороги і мости, постійно турбувався, щоб зберегти ліси Карпат та примножити їх багатство.

З квітня 2008 р. ДП «Верховинське лісове господарство» очолює Александров О. В.